Правила експлуатації токарних верстатів

Типові відмови і методи їх усунення.

Основними факторами, що визначають експлуатацію токарних верстатів є: обертові верстатні пристосування (патрони) і заготовки, а також утворюється в процесі різання стружка.

При роботі з високими швидкостями різання особлива увага повинна бути приділена правильному і надійному закріпленню заготовок.

Відмови при точінні і способи їх усунення.

Точність при чистових видах точіння може досягати 7-8-го квалітету, а шорсткість обробленої поверхні - 1,6-3,2 мкм.

Розрізання заготовок на токарних верстатах виконують відрізними різцями, які за конструктивним виконанням можуть бути прямими і зворотними. Прямі відрізні різці мають довгу і вузьку голівку для прорізання заготовки до центру з найменшою витратою матеріалу в стружку. Однак, вони мають недостатню міцність і твердість, що слід враховувати при їх виконанні. Тому місце різу має бути якомога ближче до кулачкам патрона, на відстані не більше одного діаметра заготовки. Відрізний різець встановлюють строго на рівні лінії центрів верстата і перпендикулярно до осі заготовки.

При розрізуванні заготовок великих діаметрів можлива поломка різця в кінці проходу в результаті того, що тонка перемичка під дією сил тяжіння і різання прогинається і відрізний різець затискаються в прорізи. У цьому випадку необхідно, не доходячи до центру приблизно 1,5-2,0 мм, вивести різець з прорізи, вимкнути обертання шпинделя і відпиляти відрізану частину вручну. Забороняється підтримувати руками в процесі різання відрізану частину заготовки. Вихід стружки з вузькою і глибокою прорізи сильно утруднений. В цьому випадку розрізання слід виконувати почерговим розширенням прорізи.

Перед свердлінням, зенкування або розгортанням токарний верстат слід ретельно вивірити на співвісність центрів.

Важливими умовами операції свердління є:

• міцне закріплення заготовки,
• перпендикулярність її торця осі обертання,
• відсутність на торці опуклостей,
• завдання первісного напрямку свердла.

Для цього заготовку в станочном пристосуванні встановлюють з можливо найменшою вильотом, а торець перед свердлінням гладко підрізають. Для завдання первісного напрямку свердла в центрі торця роблять поглиблення центрувальні свердлом або коротким жорстким свердлом; глибина свердління приблизно повинна бути дорівнює діаметру одержуваного отвори.

Свердління отворів великого діаметру з ручною подачею утруднено через необхідність застосування з боку токаря великих зусиль. Тому отвори діаметром понад 20 мм слід обробляти послідовно двома свердлами. Діаметр першого свердла вибирають приблизно дорівнює половині діаметра одержуваного отвори. Завдяки цьому перемичка другого свердла не бере участі в різанні і, відповідно, зусилля подачі значно знижується.

Обпилювання застосовують для зачистки поверхонь, видалення задирок, зняття невеликих фасок і т.п. Його виконують напилками різноманітної форми і з різною насічкою. Застосовувати можна тільки напилки з цілою і щільно насадженої ручкою. Так як обпилювання виробляють вручну, то для запобігання травмуванню, токар повинен стояти приблизно під кутом 45 ° до осі центрів верстата з розворотом вправо. Ручку напилка слід затискати в лівій руці, а протилежний його кінець утримувати пальцями правої.

Полірування застосовують для зниження шорсткості оброблених поверхонь. Його здійснюють шліфувальними шкурками різної зернистості. Під час полірування шкірку утримують пальцями або правої руки, або обох рук. В останньому випадку токар повинен розташовуватися біля верстата так само, як і при обпилювання, тобто передній кінець шкурки утримувати лівою рукою, а протилежний – правою.

Утримувати шкурку на деталі шляхом охоплення її рукою не можна, так як вона може намотати на деталь і защемить пальці руки.

Зазвичай в супорті токарного верстата закріплюють одночасно кілька різців, тому при обпилювання і поліруванні слід остерігатися порізів рук гострими крайками різців, а також при повороті різцевої головки, здійсненні вимірювань.